ГРУМІЧА́ТИ, ЧА́Ю, ЄШ,
Груміча́ти, ча́ю, єш, гл. Сердито ворчать на кого (о человѣкѣ), побранивать. Їсть та й їсть та на нас ще грумічає, що не їмо. Грин. І. 33.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 333.
Смотреть больше слов в «Грінченку. Словарі української мови»
ГРУМОТІ́ТИ, МОЧУ́, ТИ́Ш, →← ГРУКУ́ЧИЙ, А, Е.